Апозиція в мовознавстві: визначення та приклади

У лінгвістиці аппозиція — це граматична конструкція, у якій два або більше елементів розташовані поруч і мають однакову граматичну функцію. Він також відомий як «апозитивна структура» або «апозитивна фраза».

Аппозиція використовується для передачі додаткової інформації про іменник або займенник, і часто використовується для надання більшої кількості деталей або ясності щодо референту іменника чи займенника. Наприклад:

* «Людина, яка написала книгу» є опозицією «людина» і «який написав книгу». Обидва елементи мають однакову граматичну функцію (підмет), але вони надають різну інформацію про референт «людина».
* «Компанія, яка була заснована в 1990 році» є додатком «компанія» і «яка була заснована в 1990 році». Обидва елементи мають однакову граматичну функцію (підмет), але вони надають різну інформацію про референт «компанії».

Прикладка може використовуватися різними способами в мові, наприклад:

* Іменникові фрази: можуть бути дві або більше іменникові фрази. розташовані поруч, щоб утворити опозицію. Наприклад: «Чоловік, який написав книгу, і його дружина» є додатком «чоловік» і «його дружина».
* Фрази з прикметниками: фразу з прикметниками можна поставити після іменника, щоб утворити опозицію. Наприклад: «Великий будинок» є додатком «великий» і «будинок».
* Прийменникові фрази: прийменникові фрази можна поставити після іменника, щоб утворити відмінок. Наприклад: «Книга на столі» — це аппозиція «на столі» та «книга».

Загалом, аппозиція — це граматична конструкція, яка дозволяє двом або більше елементам розташовувати поруч і мати однакову граматичну функцію , надаючи додаткову інформацію про іменник чи займенник. Він використовується різними способами в мові, щоб передати більше деталей або ясності щодо референту іменника чи займенника.