Еволюційна перевага філокладозного листя

Філокладоз (від грецьких слів "phyllon", що означає лист, і "klados", що означає гілка) відноситься до типу розташування листя, при якому листя розташовані на довгих тонких гілках, які нагадують сплощені стебла. Такий тип розташування листя зазвичай зустрічається у рослин, які еволюціонували для проживання в суворих або сухих умовах, де не вистачає води.

У філокладозних листках листкова пластина часто зменшується в розмірі і може бути взагалі відсутньою, тоді як черешок ( стебло, яке прикріплює лист до рослини) стає подовженим і сплощеним, служачи фотосинтетичною поверхнею. Ця адаптація дозволяє рослині економити воду, зменшуючи площу відкритої поверхні листя.

Приклади рослин із філокладозними листками включають кактуси та інші сукулентні рослини, які розвинули такий тип листя, щоб виживати в посушливих середовищах з обмеженою доступністю води. Інші приклади включають деякі види папоротей і хвощів, які також пристосувалися жити в бідних вологи середовищах.