Забута теорія корпускуляризму: історія світла та частинок

Корпускуляризм — термін, який використовувався в історії науки для опису гіпотетичної «корпускулярної» теорії світла, запропонованої деякими вченими в 17 столітті. Згідно з цією теорією, вважалося, що світло складається з крихітних частинок або корпускул, які випромінюються світловипромінюючими об’єктами та подорожують у просторі.

Концепція корпускуляризму була розроблена як альтернатива більш широко прийнятій хвильовій теорії світла, яка була запропонований Крістіаном Гюйгенсом наприкінці 17 століття. Хвильова теорія стверджувала, що світло — це хвилеподібне збурення, яке поширюється через середовище, таке як повітря чи вода. Навпаки, корпускулярна теорія стверджувала, що світло складається з частинок, які випромінюються світловипромінювальними об’єктами та подорожують у просторі прямолінійно.

Дебати між хвильовою та корпускулярною теоріями світла тривали багато років, прихильники кожної з теорій наведення доказів і контраргументів. Згодом хвильова теорія світла набула широкого визнання, а концепція корпускуляризму вийшла з користі. Проте ідея світла як потоку частинок була відроджена в сучасній фізиці, зокрема в контексті квантової механіки та вивчення фотонів.