Забута єресь кокеїанства: розуміння відкинутого Нікейського символу віри

Коккеанство було християнським теологічним рухом, який виник у 4 столітті і характеризувався відмовою від Нікейського символу віри, який був встановлений на Нікейському соборі в 325 році нашої ери. Рух очолював священик Кокцей, який стверджував, що Син Божий не вічний, а був створений Богом-Отцем у певний момент часу.

Кокчеіанство вважалося єрессю ранніми Отцями Церкви, такими як Афанасій і Василій з Кесарія, який підтримував Нікейський символ віри та вчення про вічну божественність Сина Божого. Цей рух мав деяких послідовників у Східній Римській імперії, але остаточно згас у 5 столітті.

Варто зазначити, що сьогодні кокчеанство не є широко відомим або обговорюваним богословським рухом і не вважається частиною основної християнської теології. Однак це цікава виноска в історії християнської теології та висвітлює триваючі дебати та дискусії, які відбувалися в Церкві щодо природи Бога та божественності Ісуса Христа.