Розкриття значення Рахав у єврейській традиції

Рахав — це термін, який використовується в Біблії для позначення неба або небес. Воно походить від єврейського слова «раха», що означає «просторний» або «широкий». У біблійній мові Рахав часто вживається для опису простору неба та божественного царства, що лежить поза межами людського розуміння.

У книзі Йова, наприклад, Рахав описується як «межа» або «межа» що відокремлює земну сферу від божественної (Йов 26:5-6). Подібним чином у книзі Псалмів Рахав використовується для опису сили та величі Бога, Який, як кажуть, «сидить на престолі над водами» (Псалом 104:2-3).

Крім його використання в Біблії, Термін Рахав також використовувався в єврейському містицизмі для позначення божественного царства, яке лежить поза межами людського розуміння. У цьому контексті Рахаб часто асоціюється з поняттям «цимцум», або божественного відходу, який, як кажуть, створив простір для появи творіння.

Загалом, термін Рахаб є багатим і складним, який використовувався різними способами в єврейській традиції. Незалежно від того, чи використовується воно для опису простору неба, сили й величі Бога чи божественного царства за межами людського розуміння, Рахав служить нагадуванням про вражаючу природу божественного та межі людського розуміння.