Розуміння аналізів у наукових дослідженнях

Аналіз відноситься до процесу вимірювання концентрації або ефективності речовини, як правило, препарату або біологічного зразка. Термін «аналіз» походить від старофранцузького слова «essai», що означає «тест» або «випробування». У наукових дослідженнях аналізи використовуються для кількісного визначення кількості певної речовини в зразку та для визначення її ефективності чи дії.
Існує багато різних типів аналізів, кожен з яких призначений для вимірювання певної властивості чи характеристики речовини. Деякі типові приклади включають:
1. Імуноферментний аналіз (ELISA): це широко використовуваний метод для виявлення та вимірювання концентрації білків або інших молекул у зразку. Він передбачає зв’язування цільової молекули з антитілом, яке потім виявляється за допомогою ферменту, який каталізує колориметричну або флуоресцентну реакцію.
2. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): це метод ампліфікації специфічних послідовностей ДНК у зразку. Він передбачає денатурацію подвійних ланцюгів ДНК, а потім праймування синтезу нових ланцюгів ДНК комплементарними праймерами. Отриманий ПЛР-продукт можна кількісно визначити за допомогою різних методів, таких як ПЛР у реальному часі або електрофорез у агарозному гелі.
3. Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ): це потужна техніка для розділення та ідентифікації компонентів складної суміші. Він передбачає прокачування зразка через колонку, заповнену нерухомою фазою, а потім виявлення елюйованих сполук за допомогою різних методів, таких як УФ-видима спектроскопія або мас-спектрометрія.
4. Радіоімунний аналіз (RIA): це аналіз, який використовує радіоактивні ізотопи для вимірювання концентрації певної молекули в зразку. Він передбачає позначення цільової молекули радіоактивним індикатором, а потім виявлення отриманого випромінювання за допомогою гамма-лічильника або іншого приладу для виявлення випромінювання.
5. Імуноферментний точковий аналіз (ELISPOT): це різновид методу ELISA, який використовує тверду фазу, наприклад мікропланшет, для вимірювання концентрації антитіл або інших молекул у зразку. Він передбачає додавання в зразок специфічного антигену, а потім визначення зв’язування антигену з антитілами за допомогою кон’югованого з ферментом вторинного антитіла.
Це лише кілька прикладів багатьох різних типів аналізів, які використовуються в наукових дослідженнях. Кожен аналіз має свої сильні сторони та обмеження, і вибір аналізу залежатиме від конкретного питання дослідження та дизайну експерименту.