Розуміння антиномізму: теологічна позиція, яка відкидає Закон Божий

Антиноміанізм — теологічна позиція, яка стверджує, що закон Божий, зокрема Десять заповідей, не є обов’язковими для християн. Це переконання ґрунтується на ідеї, що спасіння є безкоштовним даром благодаті, і що дотримання закону не може заслужити або сприяти виправданню перед Богом.

Термін «антиномія» походить від грецьких слів «анти», що означає «проти», і "номос", що означає "закон". Тому антиноміанізм можна розуміти як «проти закону» або «беззаконня».

Антиноміанізм має довгу історію в християнській теології, починаючи з ранніх Отців Церкви. Однак він набув особливої популярності під час Реформації, коли деякі протестантські теологи стверджували, що закон Божий більше не актуальний для віруючих в Ісуса Христа. Вони вважали, що закон застосовний лише до старозавітного Ізраїлю і що християни не зв’язані його заповідями.

Критики антиномізму стверджують, що ця позиція несумісна з вченнями Нового Завіту, які наголошують на важливості послуху Божій волі та потреба віруючих жити згідно з Його заповідями. Вони також зазначають, що закон Божий — це не просто перелік правил і приписів, а скоріше відображення характеру Бога та вказівка для того, щоб вести морально чесне життя.

Підсумовуючи, антиномізм — це теологічна позиція, яка відкидає обов’язковий характер закон Божий для християн, заснований на вірі в те, що спасіння є безкоштовним даром благодаті і що дотримання закону не може заробити або сприяти виправданню перед Богом.