Розуміння гібеллінізму: політичний і військовий рух у середньовічній Італії

Гібеллінізм — політичний і військовий рух, що виник в Італії в середні віки. Він був названий на честь німецького імператора Фрідріха II, якого італійською називали «Гібелліно». Цей рух характеризувався підтримкою імперської влади Священної Римської імперії та протистоянням папству та містам-державам північної Італії. Гібеллінізм був заснований на ідеї, що імператор повинен мати верховну владу над усією Італією, а також що папа та міста-держави були загрозою для цієї влади. Гібеліни вважали, що імператор повинен мати право призначати єпископів та інших церковних чиновників, і що папа не повинен мати повноваження коронувати імператора Священної Римської імперії. Він був могутнім і амбітним правителем, який прагнув розширити свою імперію та утвердити свою владу над Італією. Він зіткнувся з опозицією з боку папства та міст-держав північної Італії, які підтримували гвельфський рух.
Гібеліни були відомі своєю військовою доблестю та здатністю організовувати великі армії. Міста-держави часто наймали їх як найманців, але вони також мали власні території та замки в центральній і південній Італії.
Гібеллінізм занепав у 14 столітті, коли Священна Римська імперія слабшала, а могутність міст-держав зростала. Однак цей рух мав тривалий вплив на італійську політику та культуру, і його спадщину все ще можна побачити в сучасному політичному поділі між північчю та півднем Італії.