Розуміння Двандви: Концепція подвійності в індуїстській філософії

Двандва (санскр. द्वन्द्व) — санскритський термін, який відноситься до концепції подвійності або пар в індуїстській філософії, зокрема в традиції Веданти. Його часто використовують для опису зв’язку між двома, здавалося б, протилежними поняттями, такими як пуруша (свідомість) і пракріті (природа), або індивідуальне я (джива) і остаточна реальність (Брахман).

У цьому контексті двандва відноситься до ідеї що ці два аспекти реальності не окремі чи відмінні, а взаємопов’язані та взаємозалежні. Подвійність — це не проста бінарна опозиція, а скоріше складна мережа взаємозв’язків, які неможливо повністю зрозуміти, зводячи один аспект до іншого.

Наприклад, в Адвайта Веданта зв’язок між пурушою та пракріті розглядається як двандва, де пуруша (свідомість) і пракріті (природа) не є окремими сутностями, а є взаємозалежними та складають одна одну. Це означає, що свідомість не може існувати без природи, а природа не може існувати без свідомості.

Концепція двандви є центральною для розуміння неподвійної природи реальності у філософії Веданти, і вона підкреслює важливість визнання взаємозв’язку та взаємозалежності всіх аспектів реальність.