Розуміння ебіонізму: теологічний і політичний рух у ранньому християнстві

Ебіонізм — теологічний і політичний рух, що виник на початку християнства, зокрема у 2 столітті. Назва «ебіоніти» походить від єврейського слова «ebionim», що означає «бідні».

Основними характеристиками ебіонізму є:

1. Заперечення божественності Ісуса: ебіоніти вірили, що Ісус був людиною, а не втіленим Богом. Вони вважали його пророком і вчителем, але не Сином Божим.
2. Акцент на бідності та простоті: ебіоніти вірили, що справжні послідовники Ісуса повинні жити в бідності та простоті, відмовляючись від багатства та матеріальних благ.
3. Неприйняття авторитету Римської імперії: ебіоніти вважали Римську імперію корумпованою та деспотичною і відкидали її владу над Церквою.
4. Віра в неминуче повернення Ісуса: ебіоніти вірили, що Ісус незабаром повернеться, щоб заснувати на землі царство миру та справедливості.
5. Критика розвитку доктрини Трійці: ебіоніти відкидали ідею Трійці, вважаючи її пізнішим нововведенням, яке спотворює справжні вчення Ісуса.
6. Зосередьтеся на єврейському законі: ебіоніти вважали, що єврейський закон все ще актуальний і важливий для християн, і що вони повинні дотримуватися його як спосіб жити відповідно до своєї віри.
7. Відмова від хрещення немовлят: ебіоніти не практикували хрещення немовлят, вважаючи це пізнішою інновацією, яка не мала жодної основи у вченнях Ісуса. Натомість вони вірили, що дорослі повинні охриститися після того, як приймуть свідоме рішення слідувати за Ісусом.
8. Наголос на важливості віри та справ: ебіоніти вважали, що віра та справи однаково важливі, і що справжня віра завжди супроводжуватиметься добрими справами.

Ебіонізм не був єдиним монолітним рухом, а скоріше сукупністю пов’язаних вірувань і практик, які виникли в різних частинах ранньохристиянського світу. Важко точно визначити, скільки людей дотримувалося ебіонізму, але ясно, що він мав значну кількість прихильників у 2 столітті, особливо в Палестині та Сирії.