Розуміння значення еклесії в Новому Завіті

Ecclesia — це грецьке слово, яке означає «покликані» або «зібрання». У Новому Завіті воно використовується для позначення спільноти віруючих, які були покликані зі світу та зібрані разом Богом, щоб поклонятися Йому та служити Його цілям.
Слово «ecclesia» походить від дієслова «ekkaleo», що означає «викликати». У контексті Нового Завіту воно використовується для опису процесу, за допомогою якого Бог закликає людей зі світу та приводить їх у спільноту віри. Потім цю спільноту називають «екклезія» або «асамблея».
У Новому Завіті термін «екклезія» використовується для позначення ранніх християнських громад, які були засновані після смерті та воскресіння Ісуса Христа. Ці спільноти складалися з осіб, які відгукнулися на заклик Бога і були приведені в стосунки з Ним через віру в Ісуса. Вони збиралися разом для поклоніння, спілкування та служіння, і їх скеровували лідери, обрані Святим Духом для духовного нагляду та керівництва.
Сьогодні термін «екклезія» все ще використовується для позначення спільноти віруючих, які мають були покликані зі світу і зібрані разом Богом. Його часто використовують як синоніми зі словом «церква», хоча деякі християни вважають за краще використовувати термін «екклезія», щоб підкреслити той факт, що спільнота віруючих — це не просто будівля чи організація, а живе, дихаюче тіло індивідів, які були покликані зі світу і приведені у стосунки з Богом.