Розуміння Кедуши в юдаїзмі: посібник щодо її значення та наслідків

Кедуша (іврит: קדושה, «святість») — це концепція в юдаїзмі, яка стосується стану виділення для божественної мети. Воно часто використовується для опису святості Бога, Тори та єврейського народу.

В юдаїзмі кедуша вважається фундаментальним аспектом Божої природи та тісно пов’язаний з ідеєю ціцим (іврит: ציצים, «прикраси»), який це корони або прикраси, які носить на голові первосвященик під час богослужінь в Єрусалимському храмі. Вважається, що кедуша є проявом Божої присутності та сили, і до неї часто звертаються в молитвах і поклонінні як спосіб з’єднання з божественним.

Крім свого релігійного значення, кедуша також має культурні та соціальні наслідки для євреїв. Наприклад, поняття кедуша часто використовується для опису поділу між євреями та неєвреями, і воно є центральною темою в багатьох єврейських текстах і традиціях.

Загалом, кедуша є складним і багатогранним поняттям, яке є центральним для юдаїзму та його розуміння Бога, Тори та єврейського народу. Це потужний символ божественної присутності та сили, і він продовжує залишатися важливою частиною єврейського поклоніння та традицій донині.