Розуміння клізм: типи, цілі та ризики

Клізми — це медична процедура, під час якої рідкий розчин вводять у пряму або товсту кишку для очищення нижньої частини кишечника та видалення відходів. Розчин може бути фізіологічним розчином, лікувальним розчином або трав’яною сумішшю, залежно від мети лікування.

Ця процедура зазвичай включає введення невеликої трубки, яка називається наконечником для клізми, у пряму кишку та повільне вливання розчину. Потім розчин протікає через кишечник, допомагаючи послабити та вимити будь-які відходи або сміття, що потрапили під вплив.

Клізми іноді використовуються для лікування запорів, геморою та інших проблем з травленням. Їх також можна використовувати як підготовчу процедуру перед певними медичними тестами, такими як колоноскопія, щоб очистити нижню частину кишечника та переконатися, що результати тесту точні.

Існують різні типи клізм, зокрема:

1. Ректальна клізма: це найпоширеніший тип клізми, у якому розчин вводять у пряму кишку через наконечник клізми.
2. Сигмовидна клізма: цей тип клізми передбачає введення розчину в сигмовидну кишку, яка є нижньою частиною товстого кишечника.
3. Кишкова клізма: цей тип клізми включає введення розчину в усю товсту кишку, а не лише в пряму чи сигмовидну кишку.
4. Затримуюча клізма: цей тип клізми включає введення розчину в пряму кишку, а потім його утримання протягом певного періоду часу, щоб дозволити розчину діяти ефективніше.
5. Очисна клізма: цей тип клізми використовується для очищення нижніх відділів кишечника перед медичною процедурою, наприклад колоноскопією.

Важливо зауважити, що клізми повинен виконувати лише медичний працівник, оскільки неправильне використання клізми може спричинити серйозні ускладнення, наприклад, інфекція або перфорація кишечника.