Розуміння ларингометрії: інструмент діагностики розладів голосу

Ларингометрія - це медична процедура, яка передбачає вимірювання розміру голосових зв'язок. Голосові зв’язки — це дві невеликі смуги м’язової тканини, розташовані в гортані (голосовій коробці), які вібрують, створюючи звук, коли ми говоримо або співаємо. Зазвичай ларингометрія виконується за допомогою гнучкого пристосування, яке називається ларингоскопом, який вставляється через ніс або рот і в горло для візуалізації голосових зв’язок.

Під час процедури медичний працівник використовуватиме ларингоскоп для вимірювання довжини та ширини голосових зв’язок. шнури, а також їх положення та вирівнювання. Ця інформація може допомогти діагностувати різні розлади голосу, такі як параліч чи ураження голосових зв’язок, а також може бути використана для моніторингу ефективності голосової терапії чи хірургічного лікування.

Існують різні типи ларингометрії, зокрема:

1. Гнучка ларингоскопія: це найпоширеніший тип ларингометрії, який використовує гнучкий приціл із світлом і камерою на кінці для візуалізації голосових зв’язок.
2. Стробоскопія: цей тип ларингометрії використовує спеціальний пристрій, який виробляє миготливе світло для дослідження руху голосових зв’язок під час мови або співу.
3. Акустична ларингометрія: цей тип ларингометрії вимірює акустичні властивості голосу, такі як висота та гучність, для оцінки якості та функції голосу.
4. Відеостробоскопія: цей тип ларингометрії поєднує в собі гнучку ларингоскопію та стробоскопію, щоб забезпечити більш детальний огляд голосових зв’язок та їх руху.

Загалом ларингометрія є цінним діагностичним інструментом для оцінки розладів голосу та моніторингу ефективності лікувальних заходів.