Розуміння монотелізму: єресь, яка применшує людство Христа

Монотелізм — теологічна позиція, яка стверджує, що Христос мав лише одну волю, а не дві волі (людську та божественну), як вчить католицька церква. Ця віра була помітною в VII столітті за часів Візантійської імперії та була пов’язана з єрессю євтихіанства, яка заперечувала повну людську природу Христа.

Термін «монотеліт» був створений для опису цієї позиції, яка підкреслює єдність волі Христа, а не відмінність між його людською і божественною природою. Монотеліти вважали, що божественна воля Христа була головною, а людська — підпорядкованою їй. Цей погляд розглядався як спосіб узгодити біблійні вчення про людськість і божественність Христа, але зрештою католицька церква відкинула його як єресь, оскільки він применшував повну людяність Христа.

Суперечка навколо монофелітства була головною проблемою на початку Християнська церква, для вирішення якої проводиться кілька соборів і синодів. Третій Константинопольський собор у 680-681 рр. засудив монофелітство і підтвердив подвійну волю Христа, людську і божественну, як вчить католицька церква. Це рішення допомогло встановити доктрину христології, яка й сьогодні приймається Католицькою Церквою.