Розуміння опосередкованості в спілкуванні

Непрямість — це стиль спілкування, за якого оратор або автор уникає прямого та явного вираження свого передбачуваного значення, часто використовуючи двозначну або нечітку мову, щоб передати своє повідомлення. Це можна зробити з різних причин, наприклад, щоб не образити когось, бути ввічливим або дозволити слухачеві чи читачеві зробити власні висновки.

Ось кілька прикладів непрямості в спілкуванні:

1. Ходити навколо куща: замість того, щоб говорити те, що ви маєте на увазі, ви використовуєте обхідну мову, щоб натякнути на те, що ви маєте на увазі. Наприклад, «Я не впевнений, чи це гарна ідея, але, можливо, нам варто її розглянути».
2. Використання нечітких слів: ви використовуєте слова або фрази, які є неточними або двозначними, щоб уникнути прямоти. Наприклад, «Мені якось неприємно ставитися до цього проекту» замість «Мені він зовсім не подобається».
3. Непрямі запити: замість того, щоб запитувати безпосередньо про те, що ви хочете, ви робите нечіткий запит і сподіваєтеся, що інша людина зрозуміє, що ви маєте на увазі. Наприклад, «Як ти думаєш, ми можемо зустрітися разом?» замість «Давайте заплануємо конкретний час для зустрічі».
4. Уникайте прямої конфронтації: Ви уникаєте говорити щось прямо, тому що не хочете викликати конфлікт або образити іншу людину. Наприклад, замість того, щоб сказати комусь, що він зробив щось не так, ви говорите: «Я не впевнений, чи це найкращий підхід» або «Я маю деякі занепокоєння щодо цієї ідеї».
5. Використання пасивного стану: замість того, щоб сказати, хто несе відповідальність за дію, ви використовуєте пасивний стан, щоб уникнути відповідальності чи звинувачення. Наприклад, «звіт був написаний кимось» замість «я написав звіт».

Непрямість може бути корисною стратегією спілкування в певних ситуаціях, наприклад, коли ви хочете уникнути конфлікту або коли ви не впевнені, як ваше повідомлення отримати. Однак це також може призвести до плутанини, неправильного тлумачення та втрати можливостей для чіткого та ефективного спілкування.