Розуміння патаринської теології: глибоке занурення в ранню християнську думку

Патарин (також відомий як патрипассіанізм) — теологічна концепція, яка була помітною в ранній християнській церкві, особливо протягом 4-го і 5-го століть. Вона стверджує, що Ісус Христос, як Син Божий, є одночасно повністю людиною і повністю божественним, і що він пережив ті самі емоції та страждання, що й люди.

Термін «патарин» походить від грецького слова «patēr», що означає "батько". Це стосується віри в те, що Ісус, як Син Божий, є Батьком усього людства, і що він постраждав на хресті, як батько постраждав би за своїх дітей.

По суті, патарське богослов'я наголошує на людському аспекті природи Ісуса. , і думка, що він пережив ті самі труднощі та спокуси, що й люди. Ця точка зору відрізнялася від інших християнських теологій, які підкреслювали божественність Ісуса та ідею, що він був безгрішним.

Патарське богослов'я мало значний вплив на християнську думку та практику протягом століть, особливо в східній православній традиції. Це продовжує вивчатися та обговорюватися богословами та вченими сьогодні.