Розуміння періптерів у давньогрецькій архітектурі

Периптер (грец. περίπτερος, «оточення») — термін, який використовувався в давньогрецькій архітектурі для опису типу колонади або ганку, що оточує будівлю або внутрішній двір. Периптерна колонада складається з серії колон, які підтримують дах і визначають краї споруди.

У випадку храму, наприклад, периптер — це колонада, яка оточує целлу (внутрішнє святилище) і пронаос ( зовнішній ганок). Колони периптера витримували б вагу даху та створювали криту доріжку навколо храму.

Використання периптрів було особливо поширеним у давньогрецьких храмах, де вони служили як практичним, так і символічним цілям. Практично периптер забезпечував тінь і захист від стихії для віруючих і відвідувачів. Символічно периптер створював відчуття замкнутості та визначав сакральний простір усередині храму.