Розуміння послань у Новому Завіті

Послання — це листи або послання, написані апостолами, пророками та іншими ранніми християнськими лідерами в Новому Завіті. Слово «епистола» походить від грецького «epistolē», що означає «лист». Ці листи були написані ранньохристиянським громадам, окремим особам або певним групам людей, щоб дати керівництво, повчання та підбадьорення у їхній вірі.

У Новому Завіті є кілька послань, зокрема:

1. Послання Павла: До них належать Послання до римлян, 1 Коринтян, 2 Коринтян, Галатів, Ефесян, Филип’ян, Колосян, 1 Фессалонікійців, 2 Фессалонікійців, 1 Тимофія, 2 Тимофія, Тита та Филимона.
2. Послання Петра: це міститься в 1 Петра та 2 Петра.
3. Послання Івана: це 1 Івана, 2 Івана та 3 Івана.
4. Послання Юди: це міститься в книзі Юди.
5. Загальні послання: це Послання до Євреїв, Послання Якова та Об’явлення.

Послання містять цінну інформацію про вірування, звичаї та боротьбу ранніх християнських громад, а також пропонують практичні поради щодо того, як жити життям віри. Вони також містять деякі з найкрасивіших і найглибших уривків Нового Завіту, наприклад опис любові Павлом у 1 Коринтянам 13 та послання Ісуса про надію та викуплення в Об’явленні.