Розуміння синтагми в лінгвістиці: визначення, приклади та аналіз

Синтагма (грец. συνταγμα, множина: συντάγματα, вимовляється [sin(t)aɡma]) — термін, що використовується в лінгвістиці для позначення послідовності слів, які утворюють одиницю значення або граматичну конструкцію. Термін походить від грецьких слів syn (що означає «із») і tagma (що означає «вирізати» або «частина»).

У контексті синтаксису синтагма відноситься до групи слів, пов’язаних своєю граматичною структурою. і функціонують разом як єдине ціле в реченні. Наприклад, у реченні «The cat chased the mouse», «the cat» і «the mouse» утворюють синтагматичну пару, оскільки обидва вони є іменниковими словосполученнями, які разом виступають як підмет і об’єкт дієслова «chased».

Синтагма часто використовується як взаємозамінний з терміном «складовий», але в той час як складові відносяться до будь-якої частини речення, яка має граматичну функцію, синтагма конкретно стосується послідовності слів, які утворюють одиницю значення.

У лінгвістичному аналізі синтагматичний аналіз передбачає вивчення зв’язки між словами в реченні та визначення синтагматичних структур, які лежать в основі значення та граматики речення. Це може допомогти лінгвістам зрозуміти, як мова використовується для передачі значення та як різні елементи речення працюють разом, щоб створити зв’язне повідомлення.