Розуміння спалювання та матеріалів, які можна спалити

Спалювання — це процес поводження з відходами, який передбачає спалювання органічних матеріалів при високих температурах для виробництва енергії, такої як електроенергія або тепло. Термін «спалювані» відноситься до матеріалів, які можна спалити в печі для вироблення енергії.

Приклади матеріалів, які зазвичай вважаються такими, що спалюються, включають:

1. Тверді міські відходи (ТПВ): це побутове сміття та інші нешкідливі відходи, які утворюються в житлових, комерційних та установчих приміщеннях.
2. Промислові відходи: сюди входять відходи, що утворюються в результаті промислових процесів, таких як виробництво та будівництво.
3. Сільськогосподарські відходи: Сюди входять рослинні залишки, тваринний гній та інші органічні матеріали, що утворюються під час сільськогосподарської діяльності.
4. Біомедичні відходи: Сюди входять медичні відходи, такі як голки, рукавички та інші матеріали, забруднені інфекційними агентами.
5. Небезпечні відходи: сюди входять матеріали, які класифікуються як небезпечні згідно з федеральними або державними правилами, наприклад хімікати, пестициди та важкі метали.

Матеріали, які не підлягають спалюванню, включають:

1. Вторсировина: їх слід відокремлювати від решти потоку відходів і відправляти на заводи з переробки замість сміттєспалювальних установок.
2. Компостовані матеріали: їх слід компостувати, а не спалювати, оскільки вони можуть забезпечити цінні поживні речовини для ґрунту та сільського господарства.
3. Токсичні матеріали: їх слід утилізувати безпечним і екологічно чистим способом, наприклад, через пункти утилізації небезпечних відходів.
4. Радіоактивні матеріали: з ними слід поводитись і утилізувати їх відповідно до федеральних і державних правил.

Загалом мета спалювання – перетворити органічні матеріали, які не підлягають вторинній переробці, на енергію, одночасно мінімізуючи вплив на навколишнє середовище та максимізуючи переваги для здоров’я та безпеки населення.