Розуміння спалювання: типи, переваги та суперечності

Спалювання — це процес спалювання відходів для отримання тепла, яке потім можна використовувати для виробництва електроенергії або для забезпечення гарячої води та пари для промислових процесів. Термін «спалювання» конкретно стосується спалювання органічних матеріалів при високих температурах, як правило, вище 850°C (1562°F), щоб повністю знищити їх і залишити лише попіл та інші залишки.
Спалювання часто використовується як метод утилізації відходів, оскільки це може зменшити обсяг відходів до 90%, залежно від типу відходів, що спалюються. Крім того, спалювання також може допомогти зменшити викиди парникових газів і мінімізувати потребу в місцях для звалищ.
Існують різні типи процесів спалювання, зокрема:
1. Сміттєспалювальні установки для масового спалювання: це найпоширеніший тип сміттєспалювальних установок, призначених для одночасного спалювання великої кількості відходів.
2. Інсинератори з псевдозрідженим шаром: у них використовується псевдозріджений шар піску або інших матеріалів для рівномірного розподілу тепла та більш ефективного спалювання відходів.
3. Інсинератори RDF (Refuse-Derived Fuel): вони розроблені спеціально для спалювання RDF, яке є паливом, яке виробляється з відходів, таких як побутове сміття.
4. Піролізні інсинератори: у них використовуються високі температури за відсутності кисню для розкладання відходів на складові частини, утворюючи суміш газів, рідин і твердих речовин, які можна використовувати як паливо або сировину.
5. Газифікаційні сміттєспалювальні установки: вони використовують процес газифікації для перетворення відходів на синтетичний газ (синтетичний газ), який можна використовувати як паливо для виробництва електроенергії чи інших промислових процесів.
Спалювання широко використовується в багатьох країнах світу, особливо в містах, де утворюється велика кількість відходів. Однак це не без суперечок, оскільки деякі люди стурбовані потенційним впливом спалювання на здоров’я та навколишнє середовище.