Розуміння теорії фірми Стіглера: коли фірми діють всупереч своїм власним інтересам
Стіглер — це термін, який використовується в економіці для опису феномену поведінки фірм або окремих осіб, яка не є оптимальною для їх власних інтересів, а радше для користі інших. Це може включати такі речі, як надмірні інвестиції в дослідження та розробки, надання безкоштовних послуг або продуктів або участь у філантропії. Термін був введений економістом Джорджем А. Стіглером у 1960-х роках.
Робота Стіглера кинула виклик традиційному погляду на економічну раціональність, який передбачає, що індивіди та фірми завжди діють у власних інтересах. Він стверджував, що існують ситуації, коли окремі особи та фірми можуть поводитися не оптимально для них самих, а скоріше на благо інших. Це може включати такі речі, як:
1. Надмірне інвестування в дослідження і розробки: фірма може інвестувати в дослідження і розробки більше, ніж необхідно для досягнення поточного рівня виробництва, щоб створити базу знань, яка буде цінною в майбутньому.
2. Надання безкоштовних послуг або продуктів: фірма може надавати безкоштовні послуги або продукти певним клієнтам, навіть якщо було б вигідніше стягувати з них плату. Це можна зробити для створення доброї волі та створення репутації за якість і надійність.
3. Залучення до філантропії: фірма може брати участь у благодійній діяльності або жертвувати гроші некомерційним організаціям, навіть якщо ця діяльність не приносить прямої користі фірмі.
4. Співпраця з конкурентами: фірми можуть співпрацювати над науково-дослідницькими проектами, обмінюватися інформацією або працювати разом для вирішення спільних проблем, навіть якщо це може зменшити їхні індивідуальні прибутки.
Теорія фірми Стіглера припускає, що існують ситуації, коли фірми можуть поводитися таким чином, що не є оптимальними для себе, а радше для користі інших. Це може включати такі речі, як надмірні інвестиції в дослідження та розробки, надання безкоштовних послуг або продуктів або участь у філантропії. Теорія кидає виклик традиційному погляду на економічну раціональність, який передбачає, що індивіди та фірми завжди діють у власних інтересах.