Розуміння тиміозу: психоаналітична подорож оплакування батька

«Тіміоз» — це термін, який використовується в психоаналізі для опису процесу трауру та роботи над втратою ідеалізованого образу батька. Термін був введений Жаком Лаканом, французьким психоаналітиком, на якого значний вплив справила праця Зигмунда Фрейда.

За Лаканом, батько – це не лише біологічна, але й символічна фігура. Він представляє авторитет, силу та закон, які структурують суспільство та керують людською поведінкою. Стосунки сина з батьком є ключовими для розвитку його власного почуття ідентичності та сексуальності.

Тіміоз – це процес, за якого син оплакує втрату свого ідеалізованого образу батька та змириться з тим фактом, що його батько – людина з недоліками та обмеженнями, а не всемогутня фігура. Цей процес включає ряд етапів, включаючи визнання смертності батька, визнання власного бажання мати батька та прийняття обмежень і вразливості батька.

Тіміоз розглядається як необхідний крок у розвитку здорового почуття Я та сексуальності, оскільки це дозволяє синові звільнитися від обмежень батьківської влади та розвинути власну автономію та свободу волі.