Розуміння інтерколумніації в класичній архітектурі

Міжколонна частина означає простір або проміжок між двома сусідніми колонами в будівлі. Це важливий аспект класичної архітектури, особливо в давньогрецьких і римських будівлях. Термін також можна використовувати в більш широкому сенсі для позначення відстані між будь-якими двома вертикальними елементами, такими як пілястри або арки.
У класичній архітектурі інтерколумніація використовувалася для створення відчуття порядку та пропорції в будівлях. Відстань між колонами була ретельно розрахована, щоб створити ритм простору та підкреслити певні особливості будівлі, такі як вхід чи купол. Міжколонні можна регулювати відповідно до різних архітектурних стилів і цілей, від простих і сільських до складних і вишуканих.
Міжколонні можна виміряти за допомогою відстані між центрами двох сусідніх колон або відстані між гранями колон. . Зазвичай він виражається в одиницях висоти або ширини та може коливатися від кількох дюймів до кількох футів.
У сучасній архітектурі міжколонні в основному замінені іншими елементами дизайну, такими як стіни, вікна та двері. Проте концепція міжколонних продовжує впливати на архітектурний дизайн, зокрема у використанні сіток і модульних систем для створення ритму та порядку в будівлях.