Сила касиди: розкриття мистецтва арабської наративної поезії

Касида (араб. قاصدة) — форма арабської поезії, що виникла на Аравійському півострові в доісламський період. Це довгий наративний вірш, який розповідає історію або переказує подію, часто з моральним чи етичним повідомленням. Касида характеризується використанням метафор, образів та інших поетичних прийомів для передачі послання поета.

Слово «касіда» походить від арабського кореня «q-s-d», що означає «зв’язувати» або «зв’язувати». Це стосується способу, у який поет поєднує різні елементи вірша, щоб створити цілісне та значуще ціле. Касида часто виконується усно, коли поет читає вірш аудиторії.

Касида має багату історію арабської культури, і багато відомих поетів писали касиди протягом століть. Деякі з найвідоміших поетів-касид включають Аль-Хансу, Лейлу аль-Ахрас і Абу Таммама. Сьогодні касида продовжує залишатися важливою формою поезії в арабській літературі, її вивчають і цінують вчені та любителі поезії в усьому світі.