Сила паралепсису: як залишення речей може створити вражаючий текст

Паралепсис (грец. παράλεψις, «залишення вбік») — це риторичний прийом, у якому оратор або автор навмисно пропускає або опускає те, що очікувалося б включити. Це може створити ефект несподіванки або підкреслення, привертаючи увагу до того, про що не йдеться.

У літературі та поезії паралепсис часто використовується для створення іронії, гумору або підриву очікувань. Наприклад, якщо очікується, що персонаж скаже щось важливе, але замість цього вирішує мовчати, це може бути формою паралепсису. Подібним чином, якщо письменник описує сцену, не згадуючи щось, що зазвичай вважалося б вирішальним, це також може бути формою паралепсису.

Термін «паралепсис» походить від грецьких слів «para», що означає «поряд» або «поза», і "lepsis", що означає "взяття". Вперше він був використаний давньогрецьким філософом Арістотелем для опису риторичного прийому, у якому оратор навмисно пропускає те, що, як очікується, буде включено.