Суперечлива концепція нейролемми: розуміння її історії та поточного стану

Нейролемма — це термін, який запровадив Сантьяго Рамон-і-Кахаль на початку 20-го століття для опису певного типу гліальних клітин, які, на його думку, відповідають за формування та підтримку нейронних ланцюгів у мозку.

За словами Рамона-і-Кахаля, neurolemmata були спеціалізованими гліальними клітинами, які оточували аксони нейронів і забезпечували підтримуючий матрикс для росту та розвитку цих аксонів. Він вважав, що нейролеми відіграють вирішальну роль у формуванні синапсів і встановленні нейронних зв’язків між різними частинами мозку.

Однак, починаючи з часів Рамона-і-Кахаля, концепція нейролеми була значною мірою дискредитована іншими вченими, які не знайшли докази на підтримку його існування. Зараз багато дослідників вважають, що структури, які Рамон-і-Кахаль описав як нейролеми, насправді були лише типом астроцитів, більш загального типу гліальних клітин, які зустрічаються в усьому мозку.

Не дивлячись на це, термін «нейролема» продовжує використовуватися в деяких наукової літератури як спосіб посилання на опорну матрицю гліальних клітин та інших структур, які оточують нейрони та допомагають підтримувати їхню функцію. Однак важливо зазначити, що концепція нейролеми, описана Рамоном-і-Кахалем, не є широко прийнятою як дійсна наукова теорія.