Суперечлива історія напалмової зброї

Напалм — вид запалювальної зброї, який використовувався під час Другої світової війни та війни у В'єтнамі. Це суміш бензину та загусника, наприклад мила або гуми, яка прилипає до поверхонь і горить за дуже високих температур. Коли він скидається з літака чи іншої системи доставки, він може викликати пожежу, яку важко загасити, і може спричинити серйозні опіки та пошкодження конструкцій і навколишнього середовища.
Напалм вперше був використаний під час Другої світової війни збройними силами Сполучених Штатів, зокрема під час Тихоокеанської кампанії проти Японії. Він використовувався для нападу на ворожі позиції та об’єкти, такі як аеродроми та міста, а також для очищення джунглів від ворожих сил. Використання напалму під час Другої світової війни було суперечливим, оскільки спричинило значні жертви серед цивільного населення та пошкодження інфраструктури.
Під час війни у В’єтнамі напалм широко використовувався як армією Сполучених Штатів, так і південним В’єтнамом для нападу на ворожі позиції та села. Використання напалму у В’єтнамі було дуже суперечливим, оскільки спричиняло численні жертви серед цивільного населення та пошкодження інфраструктури, і його часто використовували разом з іншою зброєю, такою як Agent Orange, яка мала тривалий вплив на навколишнє середовище та здоров’я.
Використання Напалм критикували за його невибіркову природу, оскільки він може завдати значної шкоди цивільному населенню та навколишньому середовищу, і він заборонений міжнародним гуманітарним правом. Однак деякі країни все ще виробляють і використовують напалм, і тривають спроби заборонити його використання в усьому світі.