Суперечлива історія інтернування

Інтернування — це практика ув’язнення людей, часто великими групами, без суду чи належного процесу. Його можна використовувати як форму покарання, захисту або з інших причин. Інтернування використовувалося впродовж історії та в різних культурах, часто з суперечливими результатами.
Інтернування – це не те саме, що ув’язнення. Позбавлення волі означає ув'язнення осіб у в'язниці або в'язниці, як правило, після того, як вони були засуджені за злочин. Інтернування, з іншого боку, передбачає утримання людей під вартою без суду чи судового розгляду.
Інтернування може приймати різні форми, зокрема:
Концентраційні табори: це установи, де утримують велику кількість людей і часто піддаються суворим умовам. Концентраційні табори використовувалися в різних контекстах, у тому числі під час війни та політичних заворушень.
Центри ув’язнення: це заклади, де людей утримують протягом короткого періоду часу, поки визначається їхній імміграційний статус.
Захисна опіка: це форма інтернування який використовується для захисту людей від шкоди чи небезпеки. Наприклад, особа, якій загрожує насильство з боку сімейного партнера, може бути поміщена під охорону.
Карантин: це практика ізоляції людей, які зазнали інфекційної хвороби. Карантин може бути добровільним або примусовим.
Інтернування використовувалося з різних причин протягом всієї історії, зокрема:
Військовий час: під час війни інтернування використовувалося як спосіб затримання ворожих бойовиків і запобігання їм від здійснення нападів. Він також використовувався для затримання цивільних осіб, підозрюваних у підтримці ворога або тих, які вважаються загрозою національній безпеці.
Політичні заворушення: інтернування використовувалося під час політичних заворушень для затримання осіб, які вважаються загрозою для уряд чи держава. Це може включати політичних активістів, протестувальників та інших осіб, які вважаються небезпечними для громадського порядку.
Громадське здоров’я: у деяких випадках інтернування використовувалося як спосіб захисту громадського здоров’я. Наприклад, під час спалаху лихоманки Ебола в Західній Африці в 2014 році багато людей були поміщені на карантин, щоб запобігти поширенню хвороби. до поганого поводження та жорстокого поводження. Деякі з критики інтернування включають:
Відсутність належної правової процедури: Критики стверджують, що інтернування без суду чи судового розгляду є порушенням права на справедливий суд і презумпцію невинуватості, доки вину не буде доведено.
Ризик поганого поводження: Було багато повідомлень поганого поводження та жорстокого поводження в місцях інтернування протягом історії, включаючи фізичне та сексуальне насильство, примусову працю та інші форми жорстокого поводження.
Стигматизація: інтернування може стигматизувати окремих осіб і групи, що призводить до соціальної ізоляції та дискримінації.
Інтернування мало значний вплив на суспільство та права людини протягом всієї історії. Деякі приклади включають:
інтернування японців під час Другої світової війни: під час Другої світової війни уряд Сполучених Штатів інтернував у табори понад 120 000 американців японського походження, багато з яких були громадянами. У той час це викликало суперечки та широко критикувалося як порушення громадянських свобод і прав людини.
Інтернування під час Корейської війни: під час Корейської війни Командування Об’єднаних Націй інтернувало тисячі цивільних північнокорейців, багато з яких померли в таборах через погані умови життя та жорстоке поводження.
Затримання сирійських біженців: Останніми роками надходили повідомлення про утримання сирійських біженців у таборах в Йорданії та інших країнах, часто без доступу до судового розгляду чи належної процесуальної процедури.
На завершення, інтернування є суперечливою практикою, яка використовувався протягом історії з різних причин. Хоча це може бути задумано як форма захисту чи покарання, воно може призвести до поганого поводження та жорстокого поводження, а також порушує важливі питання щодо прав людини та верховенства права.