Шкірястожаберні тварини: дихання під водою за допомогою шкіряних зябер

Dermobranchiate (від грецького «derma» — шкіра та «branchia» — зябра) — термін, що використовується в зоології для опису тварин, які мають шкіряні зябра або дихають через шкіру. Цей тип дихання називається шкірним диханням.

У тварин шкіра виконує функцію дихального органу, забезпечуючи обмін кисню та вуглекислого газу між навколишнім середовищем і кровотоком. Цей процес необхідний для водних тварин, які не мають доступу до повітря, таких як риби, амфібії та деякі рептилії.

Шержовожаберні тварини зазвичай зустрічаються у воді, де вони використовують свою шкіру для поглинання кисню з навколишньої води. Шкіра містить спеціальні клітини, які називаються органами чуття, які допомагають виявляти зміни в навколишньому середовищі та регулювати дихання.

Деякі приклади шкірножаберних тварин включають:

1. Риба: багато видів риб мають шкірні зябра, які дозволяють їм дихати під водою. Ці зябра складаються з тонких ниток тканини, які витягують кисень із води.
2. Земноводні: у жаб і жаб є шкірні залози, які виробляють слиз, що допомагає їм дихати під водою. Шкіра також містить спеціалізовані клітини, які називаються «органами дихання», які дозволяють їм обмінюватися газами з навколишнім середовищем.
3. Рептилії. Деякі види черепах і крокодилів мають шкірні зябра, які дозволяють їм залишатися зануреними у воду протягом тривалого часу.
4. Комахи. Деякі комахи, наприклад павук-дзвіночок, мають шкіряні зябра, які дозволяють їм дихати під водою. Ці зябра складаються зі спеціалізованих клітин, які витягують кисень із води.

Загалом, шкірножаберні тварини розвинули унікальні пристосування, які дозволяють їм виживати у водному середовищі без доступу повітря.