Що таке заглушки в розробці програмного забезпечення?

У розробці програмного забезпечення «заглушка» означає макет або заповнювач реалізації компонента або модуля, який ще не повністю розроблений або реалізований. Мета заглушки полягає в тому, щоб дозволити іншим частинам системи взаємодіяти з нею та перевірити її поведінку, не чекаючи повної реалізації.

Заглушки зазвичай використовуються в модульному тестуванні та інтеграційному тестуванні, щоб ізолювати пристрій, що тестується, від зовнішніх залежностей і для моделювання поведінки інших компонентів. Наприклад, розробник може створити заглушку для підключення до бази даних, яка повертає попередньо визначені дані замість запиту до реальної бази даних. Це дозволяє розробнику тестувати код, який взаємодіє з базою даних, без необхідності налаштовувати та демонтувати справжню базу даних для кожного тесту.

Заглушки можна реалізувати як імітаційні об’єкти або як реалізації модулів, які ще не готові. Їх можна створити за допомогою різних технік, наприклад:

1. Імітаційні фреймворки: такі інструменти, як JMock, EasyMock і Mockito, дозволяють розробникам створювати імітаційні об’єкти, які імітують поведінку реальних об’єктів.
2. Фреймворки заглушки: фреймворки, такі як WireMock і Stormpath, надають готові заглушки для звичайних служб, таких як HTTP-запити та підключення до бази даних.
3. Впровадження коду: розробники можуть вставляти код-заглушку у свої програми, щоб замінити або розширити наявні функції.
4. Тестові дублі: тестові дублі — це об’єкти, які імітують поведінку реальних об’єктів, але не призначені для використання у виробництві. Їх можна використовувати як заглушки для перевірки поведінки інших компонентів.

Загалом використання заглушок у розробці програмного забезпечення може допомогти розробникам заощадити час і зусилля, дозволяючи їм тестувати свій код швидше й ретельніше. Це також допомагає переконатися, що код працює належним чином перед його інтеграцією з іншими компонентами.