Що таке IP-адреса?

У комп’ютерних мережах IP-адреса (скорочення від «адреса Інтернет-протоколу») — це унікальна цифрова мітка, призначена кожному пристрою, підключеному до комп’ютерної мережі. IP-адреса виконує дві основні функції:

1. Ідентифікація пристрою: кожен пристрій у мережі повинен мати унікальну IP-адресу, яка діє як його «адреса» або «ідентифікатор». Це дозволяє доставляти пакети даних на правильний пристрій у мережі.
2. Маршрутизація пакетів даних: коли пристрій надсилає дані через мережу, IP-адреса пристрою призначення використовується для визначення того, куди слід надсилати дані. Пакети даних направляються через мережу на основі їхніх IP-адрес.

IP-адреси зазвичай записуються в «десятковому» форматі з чотирма числами, розділеними крапками (наприклад, 192.168.1.1). Кожне число може бути в діапазоні від 0 до 255, що дозволяє створити понад 16 мільйонів можливих унікальних IP-адрес.

Існує два основних типи IP-адрес:

1. IP версії 4 (IPv4): це оригінальна версія Інтернет-протоколу, і вона все ще широко використовується сьогодні. Адреси IPv4 — це 32-розрядні числа, що означає, що вони містять чотири числа, розділені крапками (наприклад, 192.168.1.1).
2. IP версії 6 (IPv6): це новіша версія Інтернет-протоколу, яка надає більше адрес, ніж IPv4. Адреси IPv6 – це 128-розрядні числа, що означає, що вони містять вісім груп шістнадцяткових чисел, розділених двокрапками (наприклад, 2001:0db8:85a3:0000:0000:8a2e:0370:7334).

Загалом, IP-адреса – це унікальне число мітка, призначена кожному пристрою в комп’ютерній мережі, і виконує дві основні функції: ідентифікацію пристрою та маршрутизацію пакетів даних. Існує два основних типи IP-адрес: IPv4 і IPv6.